4. ДАМСЬКИЙ БУДУАР

Будуар (від франц. boudeur — похмурий) — вишукано мебльоване невелике приватне приміщення для потреб господині. Зазвичай будуар розташовувався між вітальнею, спальнею і ванною кімнатою. Його використовували для переодягання та відпочинку господині. Будуар з'явився у французьких палацах у XVIII столітті. Його використовували в багатших домогосподарствах в періоди рококо і класицизму аж до початку ХХ століття. У великих будинках або палацах було прийнято розташовувати жіночу частину разом із будуаром на сонячній стороні, як і в цій експозиції.

Зліва у вітрині початку ХХ століття представлені різні жіночі модні аксесуари: срібна корона з брошкою, яку використовували на срібне весілля (Кежмарок, 1880 р.); кулон «Око Боже», намальований аквареллю на слоновій кістці (близько 1820 р.); дзеркало в стилі другого ампіру (близько 1870 р.); унікальна прикраса — брошка з сивого людського волосся, «троянда» (2-а третина ХІХ ст.); венеціанський лев з лави в рожевому футлярі (Венеція, поч. ХІХ ст.). Також тут є скляні флакони для парфумів; пояс, прикрашений емаллю; палички для волосся; гаманець з мушлі; книга танців, де молоді панночки записували список імен чоловіків, з якими танцюватимуть на балу; сумки, розшиті перлами. Крім того тут виставлена порцелянова пасторальна сцена в стилі рококо.

Жіночий письмовий і туалетний столик з червоного дерева є доказом популярності японського дизайну в період раннього модерну (до 1900 року). На ньому стоїть настільна лампа в стилі модерн, оздоблена технікою травлення різнокольорового скла. Стілець і дзеркало належать до раннього періоду стилю нео-рококо (приблизно 1850 р.). Скринька для коштовностей з безліччю маленьких шухлядок відноситься до кінця XVIII століття.

Над диваном початку ХІХ століття розміщений портрет невідомої жінки 1930-х рр. Поруч із круглим столиком із кам’яною вставкою на стільниці (початок ХХ століття) стоїть стілець періоду бідермаєру (1830-х роки).

Над столиком – фоторепродукції римських пам’яток – піраміди Цестія, Іспанських сходів, Аппієвої дороги, Ангельського замку, площі св. Петра та куполу собору Святого Петра. Гедвіга Сзірмай рік провела в Італії, Рим був одним з її улюблених міст, тому не дивно, що вона привезла ці фотографії з собою як сувенір.

У настінній шафі стоїть бароковий корпусний годинник, виготовлений у Жиліні (Матіас Еренберг, 2-а пол. XVIII ст.) та металева жіноча фігура в стилі модерн (близько 1900 р.).

Представлений також ігровий столик у стилі рококо, кінця XVIII століття, який має шухляди з обох боків, де гравці зберігали свої гроші. Стіл має цікаву інкрустацію у вигляді 3D кубів. Розписне віяло із пасторальними сюжетами в стилі пізнього рококо та основою зі слонової кістки розміщене над ігровим столом.

Письмовий стіл у стилі неорококо з деревини груші має ніжки у формі козячої ноги та являє собою жіночий тип письмового столу (третя чверть ХІХ ст.). У лівому кутку знаходиться ігровий стіл періоду класицизму, над ним — віяло того ж періоду з перламутровою основою, прикрашене мальованою сценою з античної міфології. Біля дверей є пара олійних картин кінця XVIII століття, на яких зображені свята Аполлонія та Марія Магдалина.

У ніші в правому куті розміщено колонний портальний годинник, прикрашений текстильними квітами (близько 1840 р.) у перехідному стилі між бідермаєром і другим рококо. Перед ними стоїть класицистичний столик (остання третина XVIII ст.).

Поруч знаходиться пастельний портрет Бабети Маріаші в дитинстві (кінця XVIII століття). Її незвичний вигляд на малюнку пов'язаний з повір’ям, яке існувало в часи високої дитячої смертності, — якщо дитині намалювати дорослі риси, то вона доживе до повноліття.

Праворуч від портрета розміщений шафовий секретер в стилі бідермаєр (1830-1840) і неокласичний письмовий стіл (1860-ті роки), який походить з Арада в Трансільванії. На ньому стоїть колонний портальний годинник в стилі ампір, виготовлений у Відні на початку ХІХ століття. Його прикрашають міфічні істоти – грифони та персонажі античної міфології.