|
Експозиція розміщена на другому поверсі в’їзної вежі замку, куди можна потрапити по гвинтових сходах, які побудували на початку ХХ століття.
Найдовше замком володіли представники родини Текелі, за часів яких він став центром культурного життя спішської шляхти. Вони здійснили найбільшу реконструкцію палацу, завдяки якій він став розкішною резиденцією. Останній і найвідоміший представник родини — Імре (1657 – 1705). Він керував повстанням угорської знаті проти імператора. У 1682 році союзники повстанців, турки-османи, незаконно оголосили Імре королем Верхньої Угорщини. Після придушення повстання він утік до Туреччини, де й помер. Через 201 рік після смерті його останки перевезли в Кежмарок і перепоховали в новому євангельському костелі. В експозиції цей факт підтверджено панелями з фотографіями за жовтень 1906 року та різними пам’ятними речами.
 |
 |
На виставці представлені портрети Імре та його дружини Ілони Зріні, а також герби Стефана II Текелі та Марії Гюлаффі.
Перехід від першої до другої кімнати оформлює оригінальний готичний портал, який першопочатково не знаходився в замку.
 |
 |
У другій кімнаті можна побачити залишки картин і повчальних текстів 1639 року. Колись тут була їдальня. Над порталом з лівого боку є фрески із зображенням музикантів — барабанщика, дударя та мандолініста. Це персонажі з так званого Танцю смерті. Праворуч – сцена з міфу про Діану та Актеона, коли богиня перетворила юнака на оленя, за те, що той застав її зненацька під час купання. Зображення доповнюють та пояснюють написи, які звертають увагу на швидкоплинність буття і на саму смерть. Для дурня, як і для смерті, всі рівні. Вони висміюють людське марнославство, скороминущу красу. Людина мусить зосереджуватися на духовному житті.
 |
 |
Меблі кімнати не є оригінальними, але відображають період сім'ї Текелі. На картинах, ймовірно, Імре зі своїм батьком Стефаном II, а також його пасинок Ференц Ракоці II., керівник останнього невдалого повстання угорської шляхти.
